Спадщина від Куріса або як виникла Петрівка

Історичні матеріали О.С.Говорова, узагальнені в 1966 році, свідчать про те, що поселення Курісово-Покровське, назване в честь Кінбуриської перемоги, одержаної російською армією О.В.Суворова над турками в день Покрова (1 жовтня) за документами, відносяться до 1788 року, тобто майже 220 років тому. Як стверджує автор, причиною виникнення містечка послужив випадок, який мав велике значення в зближенні Куріса з Суворовим. Одного разу поблизу Тилигуло-Березанського лиману на підступах до Одеси (точніше Хаджибею) в сутичці з турками Суворов трішечки необачливо прорвався вперед і під ним було вбито коня. Куріс, який був поруч з Суворовим, негайно передав йому свого, і цим самим дав можливість уникнути полону. Коли сутичка з турками завершилася, Суворов повернувся до Куріса: "Візьми цього коня і об'їзди усю околицю. Я буду прохати про відвід тобі у власність цієї землі". І справді, Катеринославський намісник відвів Курісу 6000 десятин цієї землі, на якій і заснували містечко Курісово-Покровське. Пізніше цей клин збільшився до 25000 десятин. Тут Куріс Іван Онуфрійович після відставки жив до самої смерті. Помер він майже 170 років тому, в 1838 році.

Автор історичної довідки "Герої Суворівських перегон" пише, що учасником всіх перемог Суворова над турками був його близький друг, денщик і начальник штабу Куріс Іван Онуфрійович, виходець із греків, що мешкали в місті Ніжині, і які переселилися під час царювання Олексія Михайловича. За героїчні вчинки, вірність Суворов не раз підвищував Куріса у військовому званні, нагороджував: " посылаем в важнейшие места и доставлял приказания с точностью" так про нього засвідчував Суворов в доповіді імператриці.

Коли в 1793 році була урочистість в Ясах, з приводу укладання з Турцією Яського миру, О. В. Суворову надіслали з Петербурга один орден Георгія третього ступеню з високим повелінням "чтобы тот крест был возложен на того отличившегося в военном звании и храбрости в ту войну, которого почтит достоинством главнокомандующий ..."

І цей хрест був покладений на І. О. Куріса.

В 1799 році, отримавши травму правої руки, І. О. Куріс із Кірастрського полку був переведений на громадянську службу з чином дійсного статського радника, отримав посаду віце-губернатора в Новгороді. Це було за рік до смерті О.В.Суворова. Але громадянська служба не в характері суворівського воїна, і в 1802 році він звільняється і поселяється на тій , пожалуваній йому в Одеському повіті, землі. І.О.Куріс заселив в степу два села - Каїри і Олександрівку, а в Покровському він збудував кам'яну церкву і будинок для себе.

Проживаючи в своєму селі, далеко від бойової служби, І. О. Куріс вів переписку з видатними людьми тих часів, в тому числі з поетом Державіним і графом Хворостовим. Предмет цієї переписки - все той же любимий герой, Олександр Васильович Суворов, який був для Куріса не тільки начальником, але й другом, "отцом, командиром". Про цю дружбу свідчать збережені листи Суворова до Куріса, лаконічні, задушевні, часто з гумором, властивим великому полководцю. Ось один із таких листів генералісімуса О.В.Суворова Римникського на лист Куріса: " Дружески благодарю. Боже Вас облегчи. Желаю Вас нетерпеливо видеть Г.А.С.Р.".